24 лютого 2026 року виповнюється чотири роки від початку повномасштабної агресивної війни, яку розв’язала і веде російська федерація проти України та Українського народу з грубим порушенням норм міжнародного права, вчиняючи воєнні злочини та злочини проти людства, застосовуючи методи терору та акти геноциду щодо українців.
Водночас Війна за Незалежність України проти одвічного ворога — московії — триває вже дванадцять років: з 19–20 лютого 2014 року, коли відбулися перші акти збройної агресії проти мирних громадян у центрі української столиці та були зафіксовані перші перетини державного кордону України російськими збройними силами через Керченську протоку 20 лютого 2014 року.
Граються велетні в ігри свої небезпечні,
Сотнями списують долі маленьких людей:
«Тут – вже стріляти, а тут ще погрози доречні,
Там розіграємо козир старих і дітей!»
Карти тасують, фігури свої розставляють,
Крутять зухвало вони ігровий барабан,
Жваво й захоплено шанси свої розглядають,
Мають в кишені завжди запасний вони план!
Думають велетні: «Світ – це велика арена,
Нам пощастило нагайку тримати в руках!
Хай розповзається паніка, наче гангрена,
Владу утримати нам допоможе лиш страх!
Ми ж – на Олімпі, в броньованих тихих кімнатах
Дивимось шоу під віскі, коньяк чи вино.
Норми моралі? На них нам давно наплювати!
Люди – це просто ресурс, і на них все одно!»
Ігри тривають. Історія жорнами меле,
Нищить нещадно маленьких людей на Землі…
Але настануть часи справедливі. Ой, леле!
Будуть гіганти беззахисні, ниці й малі!
Всесвіт влаштований мудро, не їм зрозуміти:
Завжди у всьому тримається чітко баланс.
Нині ти велетень – завтра вже можеш змаліти,
Нищиш сьогодні – а завтра благаєш про шанс.
Кожна змарнована доля, розірване серце,
Кожна розтоптана іскра людського життя –
Все це сторицею, велетні, вам повернеться,
Й не допоможуть ні гроші, ані каяття!
Ви – не боги. І над вами є сили Всевишні,
Вас розіграють так само безжально у грі!
Й будуть судити за ваші провини колишні,
І не подивляться, ким ви були на Землі…
